31 травня
Автоматично перейшли на українську. Дивно, це трапилося випадково. Зазвичай в Черкасах ми розмовляємо на вулиці тією мовою, якою до нас звертаються , але в Смілі щось сталося не те. В Смілі знаходиться велика вузлова станція ім. Т.Шевченка. Це 60км від Черкас, наше власне «залізничне домодєдово». Тобто звідти їдуть потяги і до Європи, і до Криму, і до Росії. Ми дісталися туди приміським дизелем, а вже там сідали на свій потяг до Севастополя. На пероні якась жінка звернулася до нас чистішою російською, яку лише можна почути на пострадянських просторах. В Росії так не розмовляють (там, де ми бували-чули, тобто Москва-Волга). Мабуть жіночка була з Севастополя, ми таку вимову чули ще вже в вагоні. Так от, замість того, щоб відповісти російською, як завжди в таких випадках, ми чогось заговорили українською. І це так пристало, що навіть цей запис я роблю також українською, хоч розумію, що дехто його читати не стане. Ну то і нічого) Але якщо така реакція в Смілі, то що буде в Севастополі? Мі завжди звертаємося українською, коли робимо це перші… Чи зрозуміють нас в тому Орлиному гнізді? Тітонька нічого, все розуміла.
Коли чекали на потяг, хотили туди-сюди по перону. Потроху темнішало. Підіймаю очі і бачу яскраву-яскраву, велику-велику біло-блакитну зірку. Поки я згадувала яка б планета мала бути в цьому місці, може півхвилини, як ся зірка почала зменшуватися і зникла. За цю весну це вже другий випадок НЛО, що я бачила.

1 червня 2011 р.
Ранок. Менеліон ще спить. Мені наснилася Ельга. Наче вона була в нашому купе, дивилася і слухала, хто що каже уві сні. А потім залишила мені великого листа, де розписала, що мені треба робити, де ходити, чому радіти і чого стерегтися)) Мені запам’яталися чайні троянди, які мають нести мені щось добре))) А от по приїзду чомусь не треба одразу йти до дому)))
Коли я прокинулася, була якась станція. Велике місто, але я поки що так і не знаю, яке саме. Вийшло трохи людей, але інші зайшли. Тому в потязі знову нема де яблуку впасти. Вони всі розмовляють російською і весь час лускають насіння. Дуже дивно чути об’яви було на тій станції: «поєззд прєбиваєт на трєтію колєю»))) Це яка мова? Ну та гаразд, мабуть треба і собі переходити на російську) Хоча я починаю розуміти, чому кажуть, що в нас є московський акцент. Тут розмовляють інакше, ніж в Росії, але вважають, що так само. Пейзаж за вікном поки що нічим не нагадує наближення до моря)

Выяснила, что то была за станция – Херсон. Там у нас сіменились попутчики. Молодая дама с дочкой 14 лет в нашем купе, и ещё одна дама с двумя пальчиками того же возраста в соседнем. Но они вместе) Обожебожебоже)
Они сели в Хесоне, а выходить им в Симфирополе. Это 4 часа. И это 4 часа неприрывной колготы. Они всё время ходя друг к другу. Сначала совещались, брать ли им постель и сколько брать постелей. Потом наконец решили, что им надо 2 комплекта и они его на всех поделят. У нашей дамы простынь была своя, есть ещё такие, оказывается, кто в поїзд свои простыни берёт. Матрасы использовать нельзя, они невероятно для них тяжелые, потому выпросили у проводников толстые одеяла (где они их взяли в такое время года? В вагоне жара стоит) На одіялах постелились. Наконец угомонились, легли. Я было обрадувалась) Не тут-то было. Пролежали они наверное аж минут 20, после чего решили, что им надо покушать. Для этого надо было собраться всем вместе и убирать, конечно же, постели. Пошел обратный процесс, всё складывали и скручували. Сели кушать, накрыли поляну как на роту) Сколько времени ели не смотрела, но это было что-то с чем-то. Всё до единого обсуждалось, кто-то отказывался, ему давали другое, снова обсуждалось. Начали открывать воду – облились… не однократно) Дети есть почти отказались, зато требо вали конфет) им не дали. Потом была попутка фотографироваться, но у них какая-то левая камера, которой никто ни разу не пользовался, глючная) фоторгафироваться не вышло.
Наконец доехали до Джанкоя, там стоять минут 20. Я думала будет что-то приличное, а Джанкойский вокзал оказался помесью автобусной остановки и городского туалета) Перон раздолбанный, по нему снуют продавцы всякой всячины и цигане, жаждущие погадать. Объявили отбытие, надо входить, а тамбур заняла мороженщица и желающие купить мороженое. Наши попутчики купили… фруктовое что-то. Оно бістро тает, а в вагоне очень жарко. Капают и чавкают, чтобы быстрее съесть. Сейчас снова уселись кушать. Отдельная история как заплетали волосы девочке. Они у неё длинные, до попс, рыжеватые. Хорошие волосы. Мама переплетала её раза 3-4, пока , наконец, не остановились на простой косе) ах да, ещё они красились))) Ни еекунды на месте) Менелион говорит, что им к попе надо генератор энергии підключить, чтобы зря не пропадала))) До Симфирополя ещё 50 минут) скорей бы))

memer

Гость королевства Oire

привет из Херсона))) смешно написано и всё верно подмечено :))
Желаю вам отлично отдохнуть!)

Эльга Фауст

Не дали соседи заскучать в пути)))
Однако, интересный сон)) Так ещё ни кому не снилась) Посмотрим что выйдет из того, что насоветовала во сне))

Принцесса Дагмара

Граница между светом и тенью — ты. (С. Лец)

Забавные приключения :)