Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.


Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989

Вейс, все буде гаразд)

Makarik1234567890

Гость королевства Oire

Мастер, дуже повчальна історія)

Menelion Elensúle

Aiya Anar, i elen Ardava, i elen ancalima!

А до чого тут Вейс? :-)

Ностиэ Эленсуле

Невозможное возможно

Вона незабаром складає іспит з мови)

Викуся

Це написав Павло Глазовий?) В мене є його збірка "Весела розмова", видана в Києві в 1979 році))