Сьогодні. Десь о першій годині дня дзвонить кур’єр з Нової пошти, каже, що гідробокс приїхав. Розмовляє українською, ну й я, звісно, відповідаю тією ж мовою.
— Коли будете біля нас? — запитую.
— За дві години.
На Старшій Едді не присягнуся, але я чітко почув «За дві години». Ну то ми неквапно попоїли, відпочили трішки та почали одягатися, щоб іти знимати гроші.
Тут дзвінок.
— Я внизу, ви вдома?
— Ні, а що, маємо бути?
— Ну вже ж дві години...
— Так ви ж сказали, що будете за дві години!
— Ну ось, я сказав, що буду в дві, зараз дві...
Слів нема. У мене навіть думки не було, що це може бути «у дві години», бо українською мовою це називається «о другій годині».
Може, це й звучить як лінгвістичний снобізм, але інколи це приводить до деяких наслідків.
Ні, в решті решт усе зробили, все отримали, але довелося побігати.

Виктория МакЛарен

Мабуть, тому кур’єру не пощастило із викладачем української мови у школі, коли він не знає таких елементарних речей. Або в нього видався складний день і він думав одне, а говорив інше...

Менелион Эленсуле

Aiya Anar, i elen Ardava, i elen ancalima!

Мені вже здається, що він дійсно думав, що приїде за дві години, а потім щось пішло швидше)

Виктория МакЛарен

Так, у житті всіляке може трапитись) А час - це взагалі загадкова штука, за якою не завжди встигаєш)