Сьогодні закінчила читати книжку Третє коло. Коли я вирішила її купити, то, дивлячись на обкладинку,

очікувала дещо іншого, ніж різновид дамського роману. Але що маємо, те маємо.
Події розгортаються в часи вікторіанської Англії, головні герої : жінка - ворожейка на кристалах та чоловік-гіпнотизер. Їм протистоять вороги с паранормальними здібностями, їм допомагають такі самі друзі.
Ця книжка - коктейль, до якого в рівних частинах потрапили детектив, містика та жіночі пристрасті. Розбавити це все якоюсь кількістю масонства, додати трішечки розпусти та церемоній. От така алхімія, з якої, до речі, і починаються всі проблеми героїв цієї книги.
Читати було цікаво, хоч не дуже мені сподобався переклад українською. Якась дивна манера підбирати слова, як ніколи не кажуть в житті. Хоча, ця проблема спостерігається зараз в багатьох перекладах. Може, в такій спосіб перекладач намагався передати авторський стиль. А може проблема в самої мові, яка багато років била пригнічена, на яку майже не перекладали.

Я не дуже люблю жіночі романи за те, що жінки на перший план виводять не кохання навіть, а фізіологію. Ну звичайно, про що ще може думати чоловік під час смертельної небезпеки або бійки, як не про то, як задрати спідницю героїні книжки? І ще чим може закінчитися сварка як не шаленим сексом на столі?))) Це занадто і псує враження від книжки. Якщо від цього відсторонитися, то загалом дуже цікавий сюжет.

Shiroyuki Hime

Гость королевства Oire

Надо будет мне почитать