Золотий меч. (Таня Гроттер, розділ 2)

Таня Гроттер прокинулась на світанку від холоду. На тоненької ковдринці, якою вона вкривалася, був лід і така ж крижана корочка, тільки трошечки тонша, була і на подушці. Деякий час Таня ще лежала, намагаючись забитися під вологу ковдру, але це було даремне – становилося лише холодніше і огидніше. Тоді вона відкинула ковдру і поспішно вскочила, мріючи скоріше заринути в квартиру, де тепло.

Вона смикнула двері раз, другий, третій, але ті не піддавалися. Вставши навшпиньки, Таня виявила, що нижня засувка закрита. Піпа знову взялась за колишнє. Останній раз вона закрила Таню на лоджії на початку весни, після чого вона застудилася і півтора місяці пробула в лікарні з запаленням легень. Проте в лікарні було вже не так і погано, хоч їй щодня робили уколи і навіть ставили крапельницю. У всякому разі там вона була в теплі і ніхто не шпиняв її по тридцять раз на добу. І от тепер знову…
Таня взялась стукати в скло, але Дурнєви міцно спали в своєї кімнаті. Розбудити їх зміг би хіба що вибух на кухні бочки з порохом. Що стосується Піпи, то, хоч її ліжко було зовсім рядом, вона лише хихикала і робила Тані огидні гримаси. Проте ніяка гримаса, навіть огидніша, не йшла ні в яке порівняння з її особистим кінським ( спадок від тата Германа) обличчям та мигаючими на ньому круглими риб’ячими очима (подарунок мами Нінелі) .
- Гей, ти, страховисько, відчини зараз же! – крикнула Таня.
- Га, мрій далі! Сиди там і мерзни. Все одно тебе колись посадять в тюрму, як ї твого татка... А мені огидно: не хочу щоб ти тинялася по квартирі. Ще вкрадеш що-небудь,- фиркнула Піпа.

Музыка: радіо ойре

Рейтинг записи:  2 Публикация Поделиться в Twitter   Поделиться в Facebook

Комментарии


© Разработка, заклинания и дизайн — Ностиэ & Менелион Эленсуле, 2010 — 2020